The Island of Missing Trees

1974 рік на острові Кіпр. Двоє підлітків з протилежних сторін розділеної землі зустрічаються в таверні в місті, яке обидва називають домом. Таверна — єдине місце, де Костас, який є греком і християнином, і Дефне, яка є туркою і мусульманкою, можуть зустрітися таємно, приховані під почорнілими балками, з яких звисають гірлянди часнику, перцю чилі та диких трав. Тут можна знайти найкращу їжу в місті, найкращу музику, найкраще вино. Але в цьому місці є дещо інше: воно змушує забути, хоча б лише на кілька годин, зовнішній світ і його непомірні печалі.

У центрі таверни, крізь порожнину в даху, росте фігове дерево. Це дерево буде свідком їхніх тихих, щасливих зустрічей, їхніх мовчазних, таємних відходів; і дерево буде там, коли почнеться війна, коли столиця перетвориться на руїни, коли підлітки зникнуть і розійдуться.

Через десятиліття на півночі Лондона шістнадцятирічна Ада Казандзакіс ніколи не відвідувала острів, де народилися її батьки. Відчайдушно шукаючи відповідей, вона прагне розгадати роки таємниць, розлуки та мовчання. Єдиний зв’язок, який вона має із землею своїх предків, — це фікус Каріка, що росте на задньому дворі їхнього дому.