Adolf Loos

Adolf Loos

Adolf Loos (1870-1933) був яскравим персонажем, чия присутність у культурному розсаднику початку 1900-х років у Відні активізувала архітектурний ландшафт країни. Ранній, пристрасний прихильник модернізму, він категорично відкидав величну естетику сецесіонізму, поширену на той час, а також будь-які ознаки європейського fin de siecle.

Натомість у лекціях і есеях, таких як важливий "Орнамент і злочин" 1908 року, Loos чітко висловлював свою "пристрасть до гладких і дорогоцінних поверхонь". Він стверджував, що архітектурний орнамент за своєю природою був ефемерним, замкненим у сучасних тенденціях і стилях, а тому швидко застарів. Loos, який у душі був класицистом, натомість відстоював прості, непідвладні часу конструкції з перевіреними часом естетичними та структурними якостями.

У цьому важливому вступі ми досліджуємо твори, проекти та спадщину Loos, від його ключової концепції архітектури "просторового плану" до його відмови від декоративних оздоблень на користь розкішних матеріалів високої якості та чітких ліній. Представлені проекти включають Віденський музей кафе (1899), модний магазин Knize (1913) і суперечливий будинок Лооса (1912), повз який імператор Франц Йосиф I відмовився проїхати через його зухвалу мінімалістичну естетику.