Последняя жемчужина дракона

«Мої руки вкривала кров, а очі застилали сльози». Двохсотрічна війна досі триває, і жодна зі сторін не намагається знайти шлях до примирення, приховуючи чимало таємниць. Смакуючи владою, королі керують королівствами, де в одному живуть люди, а в іншому — драйдени. Ліліт з дитинства навчається військової майстерності, коли живе серед упереджень щодо жіночих вмінь та сили, однак її гострий меч не знає милосердя. Дівчина виходить за межі, доводячи не лише чоловікам та батькові, королю, на що здатна, а в першу чергу собі. Зібравши загін войовниць, вона вчить їх вбивати ворога, хоча сама має купу страхів та побоювань, наче щось підказує їй чинити інакше. «Моє серце служить тобі, а не моєму королівству». Іноді кохання завдає більше болю, ніж гостре лезо меча, та підтримка Даріана, котрий завжди нервує й так палко кохає, змусить зруйнувати всі стіни, щоб піти назустріч по канату над прірвою.