До істин-намистин. Тарас Соловка. Discursus

Поезія Тараса Соловки для мене як посеред озера нічного чорний лебідь. Щоб розгледіти лебедя, потрібна висока світлочутливість... Вірші під цією обкладинкою безкомпромісні, вони відображають драматичний і болісний пошук, що до певної міри стосується нас усіх. А що в цих віршах немає страху, то вони можуть лякати. Ян Веріх казав, що страх, - це як відчуття дотику в пальцях: якщо його нема - вхопишся за полумя й згорить рука... Тим, хто знає правила поводження з вогнем, вірші Соловки подарують кілька сильних одкровень, повязаних з осмисленням і формулюванням засадничих речей буття.