Kahlo

Захопливі картини Фріди Кало (1907–1954) багато в чому були вираженням травми. Після майже смертельної дорожньої аварії у віці 18 років, погіршення здоров'я, бурхливого шлюбу, викидня та бездітності вона перетворила страждання на революційне мистецтво. У буквальних або метафоричних автопортретах Кало дивиться на глядача зухвалим поглядом, відкидаючи свою долю пасивної жертви та переплітаючи вирази свого досвіду в гібридну реально-сюрреалістичну мову життя: волосся, коріння, вени, лози, вусики та фаллопієві труби. Багато її робіт також досліджують комуністичні політичні ідеали, які Кало поділяла зі своїм чоловіком Дієго Ріверою. Художниця описувала свої картини як «найщиріше і найреальніше, що я могла зробити, щоб висловити те, що я відчувала всередині та зовні себе». Ця книга знайомить із багатою спадщиною творчості Кало, досліджуючи її невпинну рішучість як художниці та її значення як живописця, феміністичної ікони та піонера латиноамериканської культури.