Данина Каталонії

На тлі подій громадянської війни, виснажливих позиційних боїв, придушеної іспанської революції, а також затятої і не менш небезпечної міжпартійної ворожнечі республіканських сил Джордж Орвелл з властивою йому глибиною і проникливістю розмірковує над проблематикою світового соціалістичного руху, про лицемірство і шкоду радянського комунізму, про інструменти нівелювання революцій, а також про те, що війна завжди залишається війною і що для безпосередніх її свідків та учасників патетичні героїзм та слава завжди програють неодмінним супутникам війни – голоду, бруду, вошам у штанях, каліцтвам, смертям побратимів та врешті-решт хитрим підмінам кінцевої мети війни. А ще спогади Джорджа Орвелла про його участь у громадянській війні в Іспанії, окрім цікавого історичного та художнього аспекту, дуже важливі для розуміння методів і засобів пропаганди, якими ще з часів свого виникнення послуговувався Радянський Союз для перекручування і спотворення правди, таким чином маніпулюючи світовою думкою у своїх корисливих імперських цілях. Найдивовижніше те, що з часів громадянської війни в Іспанії нічого істотно не змінилося, і правонаступниця СРСР, Російська Федерація, – а по суті, та сама, завжди та сама стара Російська імперія з дещо підфарбованим фасадом, – і сьогодні по всьому світу використовує ті самі методи пропаганди, затято доводячи світовій спільноті, що біле – це насправді чорне, і навпаки.