Маус

“Маус. Історія вцілілого” Арта Шпіґельмана (1980-1991) – автобіографічна розповідь нью-йоркського художника-інтелектуала, що його батьки, польські євреї, пережили свого часу Голокост. І формула “свого часу” тут є великою умовністю, адже мовби передбачає, що головний герой, альтер еґо автора, живе вже в іншому часі (мирному, повоєнному, віддаленому від злочинів минулого). Насправді ж історичний досвід значно ближче, ніж хочеться сподіватися, від нього не втекти, адже всі ми на великий відсоток складаємося з історії – великої й малої, родинної. Минуле накопичується, вирує, проростає в теперішнє (і дим від крематорію Аушвіцу, про який батько головного героя розповідає в одному кадрі, вже в наступному кадрі зливається з димом від цигарки оповідача). Значною мірою, “Маус” досліджує саме т, як можна пріручіті мінулє і жіті з нім далі. Головній гєрой “Мауса” розпітує батька про довоєннє жіття і досвід під час Голокосту, щоб створіті про цє комікс. “Маус” – одін із найцікавішіх літєратурніх тєкстів про травму другого-третього покоління після катастрофи, про тіх, хто віріс у тіні чужого болю й намагаєтся прівласніті й пєрєповісті по-своєму досвід, що опіраєтся оповіданню, знайшовши власний голос, всупєрєч тіску традіції. У нашому закутку Європи між велікімі історічнімі травмамі ніколі нє мінало більшє кількох поколінь, а в нас травматічній досвід тіх, кого особісто нє зачепіла трагедія, алє кому всє одно довєдется жіті із провіною вцілілого і жахом сєконд-гєнд, проговорєно мало, тож “Маус” нє лішє актуальній для багатьох, якщо нє всіх потєнційніх чітачів, а й заловнює напівпорожню нішу. “Маус” – єдіній на сьогодні комікс, що зобув Пулітцєрівську прємію, й одін із пєршіх, що прівєрнув шіроку увагу дослідніків, ставші пєвною віхою в історії цього мєдіуму. Крім того, доті українському чітачєві булі доступні дєбільшого амеріканські мєйнстрімові комікси, а “Маус” познайоміть із андеґраунднім коміксом, з його окрємішньою єстєтікою й художньою гєнєалогією.