Повернення. Готліб М. Симпозіум

«Роман “Повернення” поєднує в собі кілька жанрів і тем, він багатий і стилістичним різноманіттям, багатий, як саме життя. Яке в цьому романі ніжить поезією і обпалює вогнем, дарує пристрасті і затьмарює печаллю, в ньому є і мудрість старості, і ненаситність молодості. Звичайні події, як і прості стосунки, у романі відсутні. Придивися до кожного явища, і воно постане у всій своїй глибині, красі та загадковості. Автор і читач рухаються по складних переплетіннях подій і часу разом, по черзі сумніваючись, здійснюючи відкриття, помиляючись, вдумуючись, розгадуючи таємниці і секрети, іноді очевидні, іноді приховані. Як це часто відбувається і в реальному житті. Одні й ті ж герої в деякі моменти прості і передбачувані, в інші – незрозумілі, загадкові і недоступні, але завжди переконливі і цікаві. «Повернення» одне з рідкісних творів, з яких читач виходить зміненим. Текст здасться легким і зрозумілим недосвідченому читачеві. Досвідчений же зіткнеться з багатовимірністю і складністю життя, могутністю і безсмертям любові, таємними механізмами формування стосунків, звивистими стежками становлення особистості, несповідимими шляхами пошуку краси і гармонії, прихованими причинами відданості і зради». Александр Мелихов«У російську літературу прийшов своєрідний, дивний, сильний письменник. Прийшов зі своїм світом, своїми темами, своєю мовою… Незвичайний, чимось дратівливий і в той же час неймовірно привабливий текст, що нагадує про відомі твори і при цьому ні на що не схожий, з’явився в російській літературі. Пробігши недбало очима розділи роману, здається, що кожен із них написаний різними авторами, що користуються різними стилями. При уважному прочитанні переконуєшся, що це не колекція стилів, а сторінки життя героїв, в якій стикаються доброта і несправедливість, наївність і мудрість, відданість і зрада. Кожен фрагмент вимагає унікального оформлення. Як кожен справжній письменник, Майрон Готліб не економить на засобах досягнення максимального ефекту в зображенні кожного епізоду. Дівчинка, яка втратила батьків і маленького брата, тікає від німців з України до Баку, близькість матері з сином у післявоєнному житті, з якого вона виковує чоловіка. Герой вдивляється у свою душу, у спогади, у душі інших людей – відновлює все, у що вдивився, з усією можливою ретельністю. Готліб довіряє читачеві, поважає його, пише сюжетно, цікаво, довірливо розмовляє з ним, для нього дуже важливий зворотний зв’язок…» Никита Елисеев