Пшениця достигає. Колетт. Ще одну сторінку

До першого українського видання творів Колетт увійшли тексти різних періодів творчості. В автобіографічному нарисі Сідо письменниця розповідає про своє дитинство на селі; матір, яка зналася на найдрібніших прикметах і полюбляла порядкувати в городі; батька, якого тягло до міста, але заради коханої дружини він зголосився мешкати при землі; про братів-зірвиголів, яких усі називали дикунами. У повісті Пшениця достигає підлітки Філіп і Вінка намагаються збагнути, що то за почуття зроджується між ними і як давати йому раду. Так само й Жіжі з однойменного твору навіть собі боїться відкритися про справжні почуття. Протягом десятиліть ця невелика повістина буде джерелом натхнення для численних екранізацій і театральних постановок, одна з них 1951 р. на Бродвеї відбулася за участі Одрі Гепберн, яку на цю роль затвердила сама Колетт. Письменниця, акторка, журналістка, номінантка Нобелівської премії 1948 року Колетт увійшла в літературу як тонка дослідниця жіночої чуттєвості, дорослішання й внутрішньої свободи. Збірка «Пшениця достигає (Класична проза)» дає змогу українським читачам дослідити тексти різних періодів її творчості, що разом утворюють цілісний портрет авторки. В автобіографічному нарисі «Сідо» Колетт повертається до свого дитинства в бургундському селі — до матері, мудрої й уважної до найменших прикмет природи, до батька, який пожертвував міськими амбіціями заради родинного спокою, до братів, сповнених дикої енергії. Це ніжний і водночас точний спогад про витоки характеру та пам’ять, що формує людину. У повісті «Пшениця достигає» розгортається історія підлітків Філіпа й Вінки — їхнє перше кохання народжується так само природно й невідворотно, як достигає зерно під сонцем. У новелі «Жіжі» письменниця зображує паризьку куртизанку, яка боїться зізнатися собі у почуттях та відкритися доброму чоловіку. Проза Колетт — це уважність до тілесності й настрою, до півтонів почуттів і внутрішніх коливань. «Пшениця достигає (Класична проза)» стане цікавим відкриттям для тих, хто цінує класичну французьку літературу, психологічну глибину тексту, а також атмосферу чесної розмови.