Декамерон. Джованні Боккаччо. А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА

Декамерон - (у перекладі з грецької - десятидення, десятиденник) - знаменита збірка зі ста новел видатного італійського письменника Джованні Боккаччо. За сюжетом десятеро молодих флорентійців (семеро жінок і троє чоловіків) покидають охоплене чумою місто, оселяються на заміській віллі і протягом десяти днів розповідають цікаві і повчальні історії (всього їх сто), які широко відтворюють розмаїте повсякденне життя. Кожна оповідка має завершений сюжет, а всі разом створюють своєрідну енциклопедію людських стосунків. Боккаччо творчо опрацював міські анекдоти, античні сюжети і навіть арабські казки. Рукописи книги почали поширювати у 1370-х роках, а в XVI столітті було надруковано перші 200 примірників. Боккаччо започаткував жанр новели в новій європейській літературі. Короткі оповідання еротичного змісту існували в Античності, однак саме в Декамероні жанр набув нових рис - сатиричності та гумористичності. Декамерон - перший літературний прозовий твір, написаний розмовною тосканською мовою. Цей знаковий переклад флорентійського шедевра доби Пізнього Середньовіччя, здійснений найславнішим українським перекладачем Миколою Лукашем, побачив світ 1964 р. у видавництві Дніпро. Свого часу Боккаччо писав живою флорентійською мовою. Це правда, але нащадки флорентійців - сучасні італійці, бачать, наскільки ця мова застаріла, - казав М. Лукаш. - А тому відчуття такої застарілості, на мою думку, необхідно створити і в перекладі. Коли для сучасного італійського читача існує досить істотна відмінність між мовою Боккаччо і мовою першого-ліпшого нинішнього новеліста, то чому ж у перекладі ця дистанція повинна стиратись? - писав інший відомий перекладач Григорій Кочур. Лукашів Декамерон став не тільки найвищим здобутком самого перекладача, а, за словами Л. Череватенка, то була воістину зоряна година і самого Лукаша, й української літератури загалом