Двері в день. Ґео Шкурупій. Ще одну сторінку

Двері в день - перший в українській і світовій літературі футуристичний роман, який притаманні деструктивну структуру та змішування жанрів. Разом із героєм Теодором Гаєм ми ледь чи водночас опіняємося у вірі подій і курйозів його нинішнього - показник пересічного життя (паралельно з яким розгортається альтернативна детективна історія на межі із горою), минулого життя, у якому заклалися підступи сьогодення, й майбутні альтернативи, яких можна сягнути героєм, наважившись зробити вибір і ступити у двері в новий день. Та в одній із альтернативних ліній він обирає двері в ніч, а ще в одній опиниться в первісно-загальному персонажі ладі, ставши олійній картині, яка виглядає у вітрині магазину. Альтернативи до футуризму письменницькі експерименти Ґ. Шкурупії сягають в атмосферно джазовому тексті Чучупак, де важить радше поетика і ритміка тексту, його образність та екстатична сила, що постає із зєднанням лібідо і мортідо, з еротизацією смерті. Хоча це й перший в українській літературі текст, у якому окреслено й зафіксовано події Холодноярського повстання. А в короткому блюзовому романі Міс Андієвна письменник в образі чарівної балерини, яка танцювала на ліхтарях, а ніні ночує в парку і побирається по міску супу, ознаменує стару й вікинуту на задвірці Європи, без якої світові змовники-голодранці сподіваються прожити.