На край світу

Роман, який описує пригоди близнюків із давньослов’янської міфології, занурює читача у світ язичницьких вірувань та міфів. Діти головного жерця Пліснеська, що народилися з однією душею на двох, стикаються з магічними випробуваннями, які вимагають не лише фізичної сили, а й мудрості та рішучості. Їхній шлях – це боротьба з темними силами природи і міфічними створіннями, які відображають страхи та надії того часу.

Мандрівка близнюків на край світу, аби запобігти загибелі сонця і настанню зими, є не тільки символом боротьби зі стихіями, але й алегорією людських прагнень знайти баланс між світлом і темрявою, між життям і смертю. Взаємодія з богами, віщі сни, що передбачають майбутнє, і численні пригоди створюють атмосферу глибокої міфології, в якій відображається не лише віра у вищі сили, але й глибока зв’язок людей з природою та її законами.

Цей твір дозволяє поглянути на стародавні вірування через призму міфологічних архетипів, таких як душа, доля, боротьба світла і темряви. Історія близнюків, які мають одну душу, може бути метафорою для єдності та роздвоєності людини, її боротьби з внутрішніми конфліктами.