Чотири вершники Апокаліпсиса

Іспанський письменник Вісенте Бласко Ібаньєс, відомий за романом «Кров і пісок», під час Першої світової війни жив у Парижі, де створив свій найбільш знаковий твір — «Чотири вершники Апокаліпсису». Роман, опублікований у 1916 році, зображає дві родини — француза Денуає та німця фон Гартротта, які опинилися по різні боки конфлікту, будучи одруженими на двох сестрах із родини аргентинського землевласника. Крізь призму сімейної драми автор переносить читача у вир європейської катастрофи.

Бласко Ібаньєс, використовуючи символи чотирьох вершників Апокаліпсису — Мор, Війну, Голод і Смерть, майстерно передає відчуття суспільства, зруйнованого війною. Він показує, як людство, попри смерть і руйнування, ніколи не втрачає надії на відродження і прагнення до життя.

Для сучасного українського читача роман резонує особливо сильно. Описані в книзі емоції — заперечення війни, шок від перших днів, надія на швидку перемогу, жах від звірств окупантів та хвилі біженців — нагадують ті переживання, з якими стикаються українці в наші дні.