Сонет против империи

Від Автора Зазначу відразу: попри заявлену заголовком
начебто цілковито політичну
спрямованість циклу, має він куди
ширший діапазон значень — ба навіть несе
деяку поліфонічність загального звучання.
Гадаю, що будь-яка гармонія, навіть
пейзажно-пасторальна, досить добре
протистоїть імперсько-деспотичній ідеї.
Аби політика не муляла, аби
не косила тисячі й мільйони життів,
їй потрібне благотворне
підґрунтя — якому вона, політика,
була б підвладна.
А ще я не певен, чи спроможна, приміром,
Філософія вишукати врешті
панацеє-рятівну Абсолютну Істину. Як
стверджує американський вчений
угорського походження Джозеф Полоні,
навіть підтверджені
практикою відкриття,
формулювання людських Амперів,
Лавуазьє, Айнштайнів несуть у/на собі
помітний і надто особистісний відбиток
духовности-вдачі своїх відкривачів.
Вчена верства людства давно
щось таке відчувала:
чого варті, наприклад, так звані
«Піфагорові штани»!
Тож, якщо твердження — й засторога! —
того вченого слушні, напрошується
висновок: ми живемо лише в позірно
об’єктивному світі речей та явищ