Monet

Клод Моне (1840–1926), якого називають «принцем імпресіоністів», змінив уявлення про призначення фарби на полотні. Кидаючи виклик традиціям попередніх століть, Моне прагнув зафіксувати не лише реальність, а й сам акт сприйняття. Працюючи на пленері швидкими, поривчастими мазками, він досліджував гру світла на відтінках, візерунках і контурах, а також те, як ці зорові враження впливають на око. Його інтерес до простору «між мотивом і художником» охоплював також ефемерну природу кожного образу, який ми бачимо. У своїй улюбленій серії з водяними ліліями, а також на картинах із тополями, скиртами та Руанським собором він повертався до одного й того ж мотиву в різні пори року, за різної погоди та в різний час доби, щоб дослідити постійну мінливість нашого візуального середовища. Ця книга пропонує необхідний вступ до творчості художника, чиї роботи одночасно розмірковували про призначення картини та плин часу, і тим самим назавжди змінили історію мистецтва.