Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і Чужа Молодиця

Олександр Ільченко (1909—1994) — український письменник, драматург, ім’я якого, на жаль, мало відоме сучасному читачеві, хоча він — автор творів, які в свій час багато перекладалися різними мовами, наприклад повістей про Т. Г. Шевченка «Петербурзька осінь», В. Чкалова «Звичайний хлопець». І все ж назва головного роману Ільченка сьогодні у всіх на устах. «Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і Чужа Молодиця» — так називається ця книга. Події в романі відбуваються після смерті Богдана Хмельницького. Автор розповідає про пригоди Козака Мамая — мандрівного запорожця, вояки і гультяя, жартуна і філософа, безстрашного лукавця і навіть... чаклуна, який може покликати на допомогу магічні сили, рятуючись від небезпек. Якось Ільченко сказав: «Коли в скрутну хвилину люди не плачуть, а сміються, вони — проти будь-якого ворога дужчі». Про це його роман-епопея, який за всіма параметрами підпадає під визначення «шедевр» і який критики ставлять в один ряд з творами Сервантеса «Дон Кіхот» і Рабле «Гаргантюа і Пантагрюель».