Саврола

Вінстон Черчілль відкрився для українського читача з вельми несподіваного боку – ще з радянських часів за ним міцно закріпилося реноме могутнього стовпа британської колоніальної імперії, поборника всього, що в розумінні комунізованих націй пов'язувалося з демократією і прагненням народів до свободи, такого собі герольда холодної війни. Але своїм твором «Саврола» автор, напевно, подивує всіх, хто цікавиться його величезною літературною спадщиною, адже дотепер його знали як яскравого публіциста й мемуариста, а тут він подарував нам не менш яскравий зразок прози. «Саврола» змусить навіть найприскіпливіших читачів поставити під сумнів імперіалістичну сутність автора, адже він недвозначно стає на бік усього прогресивного і демократичного, виразником чого виступає головний герой роману. Не менш переконливо в творі затавровано спроби правлячого в країні Лавранія режиму придушити виступ народу проти тиранії і обмеження демократичних свобод, і тут дивним чином проявляються алюзії-порівняння двох майданів, лавранійського і київського, розділених величезним часовим простором, а проте споріднених завдяки боротьбі за однакові для обох цінності – громадянські свободи й людську гідність.