Усе замахало. Але надія є.

Ми живемо в парадоксі прогресу: що кращими стають речі навколо нас, то тривожнішими ми є. І хоча світ успішно бореться з голодом, расизмом, сексизмом та іншими викликами, люди й далі почуваються нещасними. То що ж відбувається? На думку Марка Менсона, людству потрібен не порядок, добробут чи нові моделі електрокарів. Йому не вистачає чогось значно ефемернішого — надії. Надії, яка ґрунтується на відчутті, що ми контролюємо ситуацію, діємо за власними цінностями й належимо до спільноти.