Пісня вовка

Оксу було дванадцять років, коли тато дав йому дуже цінний урок: сказав, що Окс нічого не вартий і люди ніколи його не зрозуміють. Потім він пішов. Оксу було шістнадцять, коли він зустрів на дорозі хлопчика, який усе говорив, і говорив, і говорив. Пізніше Окс дізнався, що хлопчик не розмовляв майже два роки до того дня, і що він був із сім’ї, яка переїхала до будинку в кінці провулка. Оксу було сімнадцять, коли він дізнався таємницю хлопчика, і вона розфарбувала світ навколо нього червоним, помаранчевим і фіолетовим — кольорами Альфи, Бети й Омеги. Оксу було двадцять три, коли в місті сталося вбивство й залишило діру в його голові та серці. Прагнучи помститися, хлопчик погнався за монстром із налитими кров’ю очима, залишивши Окса збирати уламки. Минуло три роки з того фатального дня, і хлопчик повернувся. Тільки тепер він став чоловіком, й Окс більше не може ігнорувати пісню, що завиває між ними.