Історія українського письменства

Сергій Єфремов (1876 – 1939) – видатний український громадсько-політичний діяч, історик української літератури, літературний критик, дійсний член НТШ, академік Всеукраїнської академії наук. Був репресований, загинув у радянському концтаборі. Визначна праця Сергія Єфремова «Історія українського письменства» охоплює український літературний процес від найдавніших часів до початку 1920-х рр. Свою концепцію історії літератури С. Єфремов формулює виразно й докладно. Увагу вченого зосереджено на розвитку принципу народності. Науковий метод цієї концепції позначено глибокою індивідуальністю і точністю фахових характеристик. Сергій Єфремов бачив в історії української літератури три провідні ідеї: «елемент свободи для людини, невпинну визвольну течію»; «визвольно-національну ідею»; «поступову течію народності в змісті і формі, насамперед у літературній мові». Перше видання «Історії українського письменства» вийшло у 1911 р., останнє, двотомове, – у 1924 р.