Принимая жизнь. Татьяна Морозова. Лотос

Втративши батька, головний герой не може прийняти його смерть. Життя ділиться на «до» і «після», де біда приходить одна за одною, не даючи схаменутися. Проклинаючи долю за всі трагедії і проживаючи внутрішні конфлікти, він приходить до розуміння того, що все, що відбулося не випадково. Йому відкривається бачення того, як влаштоване життя і смерть, він бачить свій шлях і шляхи інших близьких до нього людей, причини і наслідки їх доль, чому на очах знову з’являються сльози, але вже не від горя, а від радості. Вперше в житті він пізнає справжнє щастя, яке не залежить від зовнішніх обставин.
У книзі розглядається питання відносин з життям під кардинально іншим кутом, не так, як прийнято в суспільстві. Без опору, без надриву і стресу, але з прийняттям, любов’ю і вдячністю, навіть в тих моментах, які здаються нам жахливими. Шлях без осуду лиходіїв і злочинців, шлях позбавлення від образ і ненависті. Одне просте твердження, яке викликає з одного боку відторгнення і агресію, але з іншого цікавість — «А що якщо ми абсолютно ніяк не контролюємо своє життя?»