Приймаючи життя. Тетяна Морозова. Лотос

Втративши батька, головний герой не може прийняти його смерть. Життя ділиться на до і після, де біда приходить одна за одною, не даючи отямитися. Проклинаючи долю за всі трагедії та переживаючи внутрішні конфлікти, він приходить до розуміння того, що все, що сталося, не випадково. Йому відкривається бачення того, як влаштоване життя і смерть, він бачить свій шлях і дороги інших, близьких йому людей, причини та наслідки їхніх доль, через що на очах знову з'являються сльози, але вже не від горя, а від радості. Вперше в житті він пізнає справжнє щастя, яке не залежить від зовнішніх обставин. У книзі розглядається питання стосунків з життям під кардинально іншим кутом, не так, як прийнято в суспільстві. Без опору, без надриву та стресу, але з прийняттям, любов'ю та вдячністю, навіть у тих моментах, які здаються нам жахливими. Шлях без засудження лиходіїв і злочинців, шлях позбавлення від образ і ненависті. Одне просте твердження, яке викликає з одного боку відторгнення та агресію, але з іншого інтерес і цікавість - А що, якщо ми зовсім ніяк не контролюємо своє життя?