Евріпід. Трагедії. Апріорі

Евріпід (бл. 480 до н.е. _ 406 до н.е.) _ третій після Есхіла й Софокла атенський трагік. Його творчість відзначається критичним ставленням до будь-яких усталених норм _ від мітологічних до суспільних. Творам Евріпіда властиві інтонації філософського диспуту в дусі софістів, інтерес до людської долі. Софокл вважав, що саме він змальовує людей, якими вони повинні бути, Евріпід же _ такими, якими вони є. Справді-бо, одна річ скомпонувати образ героїчної особистості, чиї дії підлягають окресленій нормативності, й цілком інша _ зазирнути у людську душу, спробувати поетичним словом передати те, що в ній діється. Гармонія пропорцій, співмірність, доцільність _ усе, що в уявленні еллінів повязувалося з поняттям прекрасного, що давало насолоду від сприймання довершеної цілості, вихоплювалося з-під Евріпідового стилоса _ А. Содомора.