Вакансія на диктатора. Роман

У романі Автор моделює ситуацію, коли диктатор починає втрачати владу, а вчорашні покровителі роблять ставку на іншого, досліджує, як тоді поведеться вчорашній правитель, як вчинять його, здавалося би, вірні споборники, його близькі й рідні. Розв’язка цієї історії цілком може стати пророчою для очільника знайомої нам сусідки з імперськими амбіціями, адже автор з юності захоплюється історією та в своїх романах вже не раз передбачав реальні події. Під час робочого візиту до Верхоярського механічного заводу здійснено замах на Президента однієї неназваної країни, яка претендує на світову потугу, Романа Романовича Погодіна. Дорогою до лікарні у кареті швидкої допомоги поранений Президент помер... Таке повідомлення герой цієї історії чує в теленовинах, перебуваючи на державній дачі під Верхоярськом, та розуміє, що почалася велика гра за переділ влади. Попри смертельну небезпеку, він намагається дістатися столиці та зірвати плани тих, хто затіяв цю гру. Численні впливові вороги намагаються вбити його, але на допомогу несподівано приходить офіцер із президентської служби охорони. «Диктаторами, як на мене, стають люди з особливим складом розуму й характеру. Зазвичай публіці диктатори цікаві в періоди найбільшої могутності, — коментує Сергій Батурин, — Мені як письменнику значно цікавіший момент, коли крісло гойдається під зверхником, безмежна влада на очах вислизає з рук, а вчорашні покровителі роблять ставку на іншого. Як тоді поведеться вчорашній правитель, як вчинять його, здавалося би, вірні споборники й побратими, його близькі й навіть рідні? І на що готовий піти він сам для збереження влади, що часто-густо дорівнює збереженню життя? Чи направду в цей момент в диктатора виявиться аж такий масштаб особистості, який видавався ще недавно йому самому й ввижався його підлеглим?»