На березі часу. Не моє Заполяря. У чоботях Марса. Валерій Шевчук. Апріорі

Не моє Заполяря продовжує спогадового цикла На березі часу видатного українського письменника, нашого сучасника Валерія Шевчука. Спершу були Мій Київ, Мій Житомир. Хата і рід, Мій Житомир. Світ перед очима, Ті, котрі поруч та інші книги, в яких Шевчук-мемуарист з притаманною йому чесністю і відвертістю спогадує про пережите і осмислене. У цьому виданні оприлюднюється листування з часів служби у совєцькій армії, коли його, вже 24-річного, знаного в Україні молодого письменника, було забрано до війська і заслано до Заполяря на перевиховання. Більшість листів _ до молодої дружини Неоніли Біличенко і відповідей від неї. Своєрідний епістолярний щоденник, бо писалися послання майже щодня. З епістолій зримо постають картини армійських буднів, виснажливе переживання розлуки з коханою, загострене світовідчуття молодого солдата, для якого несприйнятними є чужі обличчя, чужа мова, чужий світ...; водночас маємо змогу пізнати таємниці творчої лабораторії, коли формувався автор майбутніх літературних шедеврів.