По мене прийдуть уночі

Один за одним зникали друзі Тахіра Хамута Ізґіла. У 2017 році багаторічні переслідування уйгурів у Китаї переросли в масштабну кампанію масових арештів, інтернувань і тотального стеження. Понад мільйон людей опинилися в таборах «перевиховання», а цілий регіон перетворився на високотехнологічну в’язницю. Для поета й інтелектуала Тахіра це було не абстрактною новиною — він уже пережив тортури й три роки примусової праці після сфабрикованих обвинувачень у 1990-х. Та навіть цей досвід не підготував його до того, що розгорталося на його очах.

Допити, зникнення сусідів, вилучені радіоприймачі й глушіння зв’язку... Страх стає повсякденням. Бачачи, що більшість знайомих уже заарештували, Тахір збагнув: по нього теж прийдуть. Він залишив біля дверей теплий одяг і черевики — щоб бути готовим, якщо вночі постукають у двері.

І Тахірові, і його дружині стало ясно: втеча з країни — єдина надія для їхньої родини.

«По мене прийдуть уночі» — це історія очевидця, якому вдалося вирватися з країни після початку масових інтернувань. Це також заклик до світу не відвертатися від катастрофи, що триває в Китаї.