Мальтійський сокіл

Цей роман є класикою нуару та “крутих детективів” (hard-boiled fiction), а його екранізація з Гамфрі Богартом у головній ролі вважається класикою кінематографу. Ветеран світової війни із досвідом роботи в Детективній агенції Пінкертона, Дешилл Гемметт почав писати та публікуватися наприкінці 1920-х років, під час сплеску злочинності в Сполучених Штатах. Ще в його перших творах з’явився такий собі Сем Спейд, цинічний приватний детектив зі схильністю до випивки, якого водночас не люблять і поліцейські, і кримінальники. Це був принципово новий тип персонажу в цьому жанрі, а “Мальтійський сокіл” став єдиним романом, де Сем Спейд відіграє головну роль – на відміну від свого вигаданого колеги Філіпа Марлоу, він, на жаль, не отримав власну серію книг. У цьому романі йдеться про таємничий історичний артефакт, загадкові вбивства, вкрадені мільйони грошей, заплутане розслідування – і, звичайно ж, про рокову жінку, адже без любовної лінії це не був би справжній нуар.