Кореспондент

Щоранку Сибил Ван Антверпен сідає писати листи — братові, найкращій подрузі, президенту університету, який не дозволяє їй відвідувати заняття, які вона відчайдушно хоче відвідувати, улюбленим авторам, щоб розповісти їм, що вона думає про їхні останні книги, та одній людині, якій вона пише часто, але ніколи не надсилає листа. Бо в сімдесят три роки Сибил використовує своє листування — дотепне та мудре — щоб осмислити світ. Але поза сторінками вона останні тридцять років тримала на відстані тих, хто її любив... Поки листи від когось із її минулого не змушують її переглянути один із найболючіших періодів її життя. Тепер Сибил має надіслати листа, якого вона писала всі ці роки — і знайти прощення всередині себе, щоб рухатися далі.