Дивлячись на жінок, дивлячись на війну

Приречена стати класикою, потужний погляд поета на мужність опору. Коли Росія вторглася в Україну 24 лютого 2022 року, Вікторія Амеліна була зайнята написанням роману, брала участь у літературному житті країни та виховувала сина. Потім вона стала кимось новим: дослідницею воєнних злочинів і літописницею надзвичайних жінок, подібних до неї самої, які приєдналися до опору. Ці героїні включають Євгенію, відомого юриста, що стала солдатом, Олександру, яка задокументувала десятки тисяч воєнних злочинів та отримала Нобелівську премію миру у 2022 році, і Юлію, бібліотекарку, яка допомогла розкрити викрадення та вбивство дитячої письменниці. Усі в Україні знали, що Амеліна документує війну. Вона фотографувала руїни шкіл та культурних центрів; вона записувала свідчення тих, хто вижив, та очевидців звірств. І вона повільно знову ставала оповідачкою, записуючи те, що стало цією книгою. Увечері 27 червня 2023 року Амеліна та троє зарубіжних письменників зупинилися повечеряти в охопленій боями Донецькій області. Коли російська крилата ракета влучила в ресторан, Амеліна отримала тяжкі травми голови та втратила свідомість. Вона померла 1 липня. Їй було тридцять сім. Вона залишила неймовірний опис руйнувань війни та ціни опору. Чесною, інтимною та іронічною, цю книгу визнають класикою.