Як мені заманеться

Джордж Орвелл (1903–1950) — англійський письменник і публіцист, який став знаменитим завдяки найвідомішому роману в жанрі антиутопії «1984», де він змалював жахливе тоталітарне суспільство майбутнього, а також повісті «Колгосп тварин», що в алегоричній формі розповідає про часи становлення СРСР. На тлі цих відомих книжок для багатьох поціновувачів літературного таланту Орвелла і досі лишається в тіні його інший, доволі значущий і важливий доробок у жанрі есеїстики та публіцистики, наприклад – щотижнева колонка політичної, соціальної та культурної хроніки «Як мені заманеться», яку письменник вів з грудня 1943 року по квітень 1947 року, перебуваючи на посаді літературного редактора газети «Tribune». Саме в цій колонці з притаманними йому спостережливістю, глибиною та проникливістю Орвеллу вдалося зафіксувати напрочуд детальний портрет тієї непростої воєнної доби, а також її перших повоєнних років. Жанр авторської колонки начебто не передбачає створення якихось непроминальних текстів, що дивують своєю глибиною та аналітикою, запам’ятовуються і змушують до роздумів, та все змінюється, якщо автором такої колонки є Джоржд Орвелл. Використовуючи есеїстичну форму, письменник веде з читачем відвертий діалог про тогочасний зворохоблений світ, охоплений найбільшою війною за всю історію людства, про стосунки між людьми, про економічну ситуацію в країні, про не надто оптимістичний погляд на майбутнє людства – про все, що хвилює, бентежить, лякає і розраджує людей тієї непростої воєнної доби, і робить це Орвелл, як завжди, цікаво й талановито. «…наша Земля — це божевільня, куди запроторюють хворих з інших планет», «…політична поведінка людей здебільшого ірраціональна, світ хворий на якусь ментальну недугу» – на жаль, тогочасні спостереження Джорджа Орвелла і досі залишаються актуальними, перекидаючи місток аналогій та сенсів між нашими несхожими і водночас такими схожими часами війни.