ГАПТИ. Колекція Чернігівського музею ім. В. В. Тарнавського

Гапти — це культові та світські вироби, вишиті металевими золотими й срібними нитками. Ця техніка відома на теренах України з ХІІ століття. Одну з найбільших колекцій гаптів зберігає Чернігівський обласний історичний музей імені Василя Тарнавського. Віра Зайченко досліджувала цю колекцію майже тридцять років: історію походження творів, техніки, дослідників, тощо. Ще кілька років все звіряла й редагувала Людмила Линюк. РОДОВІД видає цей каталог з понад 400 давніх мистецьких творів кінця XVII — початку XX століття, аби він був доступним для дослідників, дизайнерів, митців. Усіх, хто цікавиться давньою українською спадщиною і для кого вона є творчим натхненням. Віра Зайченко: "Гаптування виконували на коштовних тканинах: оксамит, парча, гладкий та узорний шовк. Для підкладки використовували полотно натурального кольору і фарбоване (крашанина), зрідка – вибійчане, бавовну, інколи – шовк. Натурального кольору полотно підкладалося під тонкі тканини і гаптування виконувалося крізь обидві, друга підкладка була кольоровою. Особливістю ранніх творів (XVII – перша половина XVIII століть) було обшивання країв покрівців та воздухів шовковими короткими торочками зеленого, вишневого, коричневого кольорів; на облачення по краях нашивалося металеве мереживо. Основними матеріалами, якими виконувалося гаптування, були золоті і срібні нитки. При цьому таку назву мали не тільки чисто металеві нитки, які використовувалися до XIV століття, а й дешевші визолочені срібні, а також металеві, круто прядені ручним способом на кольоровий шовк, нитки – скані нитки, скань. З XVI століття позолочена срібна нитка прялася на шовк жовтуватого кольору, щоб на випадок менш крутого прядіння шовкові нитки зливалися з кольором металу. Такі нитки називалися золотними. Саме вони та срібні нитки (срібло прядене з білим, блідо-сірим чи блакитним шовком) використовувалися в ранніх гаптованих творах музейної колекції. З середини XVIІІ століття металеві нитки спрядалися з бавовняними. Уже з кінця XVIІІ століття у гаптуванні досить широко, використовувалися такі матеріали як бить (вузька плоска металева стрічка) та канитель (металевий дріт, звитий як спіраль). Додатковими матеріалами слугували срібні позолочені, пізніше – мідні пласкі круглі блискітки, кольорове скло, річкові перли, напівкоштовний камінь, фольга (тонкий лист міді або срібла, визолочений чи вкритий кольоровими фарбами), емаль."