Науково-практичний коментар Земельного кодексу України. Центр учбової літератури

Даний Науково-практичний коментар до Земельного кодексу України не є офіційним тлумаченням чинного законодавства України, носить рекомендаційний характер і пропонується для використання суддями, прокурорами, слідчими, детективами, адвокатами та спеціалістами в галузі земельного законодавства для використання в практичній роботі. Проведення заходів по реформуванню сільськогосподарського сектору економіки було започатковано Україною ще за часів Радянського Союзу, в склад якої в той час входила Україна. Необхідність запровадження радикальних заходів в аграрному секторі економіки була викликана декількома причинами. По-перше, монополія держави на землю гальмувала розвиток не тільки аграрного сектору економіки, але й повязаних з ним інших секторів народного господарства. По-друге, незважаючи на те. що Україна мала величезні території сільськогосподарських угідь, в складі якої переважали чорноземи, занадто централізоване регулювання аграрного сектору, недостатнє втілення в сільськогосподарський сектор сучасних агротехнічних технологій привели до того, що аграрний сектор економіки не тільки не розвивався, а знаходився в застійному стані. Ці негативні тенденції вимагали від держави проведення глибоких реформувань в аграрному секторі економіки. 18 грудня 1990 року Верховна Рада Української РСР прийняла постанову Про земельну реформу, якою визначила, що земельна реформа, обєктом якої з 15 березня 1991 року мали стати всі землі Української РСР, є складовою частиною економічної реформи, здійснюваної в Україні у звязку з переходом економіки держави до ринкових відносин. Завданням цієї реформи являвся перерозподіл земель з одночасною передачею їх у приватну та колективну власність, а також у користування підприємствам, установам і організаціям з метою створення умов для рівноправного розвитку різних форм господарювання на землі, формування багатоукладної економіки, раціонального використання та охорони земель. Черговим шагом у сфері правового регулювання земельних відносин стало прийняття 18 грудня 1990 року Верховною Радою Української РСР Земельного кодексу Української РСР. Після проголошення незалежності Україна фактично приступила до втілення в життя аграрної реформи і створення своєї національної правової бази в сфері земельних відносин. 25 жовтня 2001 року Верховна Рада України прийняла Земельний кодекс України, який діє в даний час. Більш як за 18 років дії Земельного кодексу України він зазнав значних змін. При цьому, якщо до 2009 року зміни та доповнення до Кодексу носили загальний характер і в значній мірі робили відсилання щодо їх регулювання до інших законодавчих актів, то з 2009 року намітилася тенденція щодо внесення змін та доповнень до Земельного Кодексу України, які носять системний та деталізований характер, і досить конкретизовано і повно регулюють положення та норми Кодексу. Разом з тим, і з урахуванням цих позитивних змін, Земельний кодекс України потребує вдосконалення, оскільки значна частина його статтей носить загальний, декларативний характер.