Пригодницькі оповідки про мишачу сімейку. Брайт Букс

У просторому блакитному небі, на великій-превеликій хмарині, зробленій із найніжнішої і наймякішої хлопки, жило двійко сіреньких мишенят. Одна з них мала біленьку цятку на мордочці, можливо через це звали її Мушкою, а можливо, що була вона меншою, ніж інші миші. Нікому й на думку не спало б при зустрічі з Мушкою, що ця крихітка була мамою і мала манюсінького синочка із товстеньким животиком, якого звали Мишком. Мушка, як усі мами, була дуже турботливою і навіть надто переймалася дитинчам: чи не замерз, бувала, біля лапки, чи вологий носик, чи не бурчить зголоднілий животик... Мишко, як усі маленькі дітки, понад усе любивши гратися. І хоча мішеня був лагідним і люблячим синочком і намагався ніколи не засмучувати свою матусю, все ж таки Мушка іноді журилася Мишком, бо вважала...