Ми — з УНСО. Геннадій Ключиков. Залізний тато

Ми — з УНСО — найбільш захоплюючий літопис одіозної групи політичних корсарів кипучих 1990-их. У той час під стягами цієї організації об'єдналися рекордно виразні фракції українських пасіонаріїв. Штурвал лідерства почергово опинявся в руках найколоритніших джокерів доби - таких як Анатолій Лупиніс, Дмитро Корчинський, Валерій Бобрович, Сашко Білий та Олег Вітович. Значна частина їхніх ідеологічних шукань зазнала кисневої недостатності у міжпартійній візантійщині кволої епохи Кравчука-Кучми, котра не виходила за периметр урядового кварталу на Печерських пагорбах. Відтак провідним поприщем для маніфестації панукраїністичних засад УНСО стає геополітика і локації пострадянських збройних конфліктів. Придністров'я, Абхазія, Карабах, Чечня, Югославія і навіть Крим - для УНСО не лише пульсуючі зони криз, де здійснюється збройний опір кремлівському колоніалізму, але й майданчики, на яких обкатується романтична претензія виражена гаслом Україна має право на імперію!