Проводники, мистификаторы и еретики. Антропология медиакоммуникаций. Перев. с польск. Александр Вожный. Гуманітарний центр

ЗМІ вже давно стали невідємною частиною нашого повсякденного життя. Здавалося б, це цілком закономірна тенденція з огляду на темпи розвитку медіатехнологій. Але автор не просто констатує цей очевидний факт, він пропонує свій погляд на ситуацію крізь призму антропології медіа. Він відмовляється розглядати медіакомунікацію як потік, що рухається в єдиному заданому напрямку: виключно пасивному одержувачу. Він пропонує метафору оркестру, учасники якого знають про існування певних кодів та правил (мелодії), що дозволяють їм взаємодіяти один з одним. У цьому процесі і зявляються так звані провідники - які пропонують (іноді дуже наполегливо) свою версію певної події; містифікатори - які вміють створити серпанок таємничості навіть навколо непересічної події, тим самим підвищуючи рейтинги та розширюючи аудиторію певного ЗМІ; ну і, власне, єретики - порушують багаторічні норми та канони медіакомунікації. Всі вони впливають на наш спосіб сприйняття того, що ми бачимо і чуємо з новин, формуючи ставлення до того, що відбувається, як на локальному, так і глобальному рівні. Це свого роду правоохоронці (або опозиції), які імпліцитно формують її імідж. Тенденція цілком звична більшості країн, але від цього не менш цікава - як для дослідників медіа, антропологів, соціологів, так і для аудиторії всіляких ЗМІ. Поінформований означає озброєний - саме таким є посил цієї книги, автор якої намагається застерегти від пасивного вбирання потоку інформації.