Два життя (комплект із 4 книг) Конкордія Антарова*

Конкордія (Кора) Антарова народилася 1986 року у Варшаві. Залишившись сиротою в 11 років жила в монастирі та співала в церковному хорі. Зустріч з Іоаном Крондштатським, який сказав, що їй треба трудитися в миру, допомогла їй прийняти рішення присвятити себе мрії про театр і сцену. Оселившись у Петербурзі, вона закінчує Бестужевські курси, Петербурзьку консерваторію і 1908 року вступає до групи Великого театру, де пропрацювала майже тридцять років. Протягом свого життя вона розвивала не тільки свій талант оперної співачки, а й спілкувалася з відомими людьми того часу срібного століття, які впливали на неї як на особистість, пробуджуючи її духовність. Важливу роль у її житті відіграла зустріч із К.С. Станіславським, бесіди якого вона відвідувала і стенографувала протягом кількох років, а потім видала книжку Бесіди К.С. Станіславського 1939 року, яку перевидавали в багатьох країнах. Роман Два життя К.Антарова писала під час Великої Вітчизняної Війни в Москві. Уперше роман було опубліковано після смерті Кори Антарової завдяки її учениці та духовній наставниці Олені Федорівні Тер-Арутюновій (Москва) 1993 року. Сюжет роману в розкритті істин і знань, які розкріпачують свідомість людини. Люди діляться на тих, хто знає, хто несе світло, які звільнені від забобонів і умовностей, а тому вони вільні та щасливі, і на тих, хто не знає, хто несе темряву, які обплутані забобонами й пристрастями, вони давлять цих людей, і від цього люди нещасливі, злі й жорстокі. У художній формі описується життя головного героя роману Левушки, де він зустрічається зі звичайними на вигляд людьми, але втаємниченими в таємниці духовні, і розкриває для себе закони мудрості та внутрішні шляхи пізнання духовної творчості. Протягом усього роману герой зустрічається в повсякденному житті з Великими душами, які закінчили своє еволюційне сходження на Землі, але залишилися для допомоги іншим для їхнього духовного сходження. Настанови, які вони дають, змінюють кожного, хто їм слідує, і змінюють людей, з якими вони поруч, вони допомагають людям бути свідомими творцями своїх життів, осягати сутність свого вищого Я, зрозуміти своє призначення і нести світові радість та благоговіння, поєднувати сили серця та розуму у справах кожного дня, без чого неможливо досягти внутрішньої гармонії. Радість - непереможна сила, тоді як зневіра і заперечення погублять усе, за що б ти не взявся. Знання зростає не від твоїх перемог над іншими, перемог, що тебе підносять, а від мудрості, спокою і радості, які ти здобув у собі тоді, коли цього ніхто не бачив. Перемагай люблячи - і ти переможеш усе. Шукай радісно - і все відповість тобі. Ключова ідея роману - потрібно не чекати великих подвигів, а гідно проживати звичайний сірий день. Підбадьорися. Не піддавайся сумнівам. Що енергійніше ти будеш гнати від себе думки зневіри, то скоріше і краще ти себе виховаєш і твоя внутрішня самодисципліна стане твоєю звичкою, легкою і простою. Не вважай нас, твоїх нових друзів, людьми надприродними, щасливими володарями якихось таємниць. Ми такі ж люди, як і всі. Вчення, викладене в книгах Живої Етики, нібито проілюстровано долями героїв книги Два життя.