Сторожі тротуару. Михайло Мишкало. Комора

Сторожі тротуару _ це перший в українській літературі прямий голос втраченого покоління зламу 1980-1990-х років. Покоління гастарбайтерів, що розлетілося по світу в пошуках обітованої землі. Покоління Львова, якого не було, _ зниклих заводів і гуртожитків, театрів і музеїв, вокзалів і кнайп. Покоління, яке загубилося на цивілізаційному переломі, і чий досвід, часто трагічний, ще чекає на своїх літописців. Михайло Мишкало, памятний читачам легендарної львівської газети Поступ кінця 1990-х як колумніст Майкл, дебютує в жанрі якраз такого літопису самовидця. Інженер за освітою, він торгував на базарах Львова, Варшави, Белграда, Будапешта, Ольштина, працював різноробочим та нянькою у Великобританії. Він пройшов шлях тисяч українців і зміг його описати. Тому тут усе живе і справжнє _ від мови та реалій часу до почуттів, провідне й наскрізне з яких _ любов.