Ікона як джерело богословія

Текст праці становить панораму бачень, пов'язаних з богословською методологією та вказує, в якому сенсі для християнського богословія ікона є джерелом самоусвідомлення Церкви. Згідно з класичною літературою на дану тему, що обіймає праці Отців Церкви (Івана Дамаскіна, Теодора Студита) та поданих у «Бібліографії» авторів, авторка вказує рівноправність та рівнозначність богословія, що через слово і поняття спирається на теологію ікони, що послуговується канонами творення ікони і її контемпляційної суті. Ця праця не є монографічною — авторка іноді звертається до аргументацій відомих богословських авторитетів, котрі між собою суперечать, але кожен по-своєму мають рацію у питаннях іконічного культу, — з метою популяризації іконологічної проблеми у контексті української культури та християнської традиції Сходу; підносить богословські та екуменічні вартості для потенційних читачів різних християнських віровизнань.