Притча про хату або Через чужі пороги Роман

Прохорівка» — так за прізвищем командира взводу старшого лейтенанта Про-хорова — на початку шістдесятих років минулого століття негласно називався танковий гарнізон як передова, ударна сила, розташована в складі Групи радянських військ на території НДР, якої тепер уже немає на географічній карті. Про нелегке, сповнене тривог і ризику життя воїнів, зокрема й українських хлопців, цього втаємниченого гарнізону переконливо і зворушливо, на підставі документальних записів і свідчень, розповідається у двох книгах: «Гонитва за привидом» та «Через чужі пороги». Цій розповіді передує ще одна, драматична — про селянина Федора Коваля, якому весь час руйнують хату, не дають жити на його ж таки родовому хуторі Торові Ковалі,— книга «Танці з дияволом». Федір Коваль, одначе, вирішив не здаватися на ласку лихих обставин. І навпаки — поруч із ним, крок за кроком, простує життям інший, обдарований, проте легковажний літературний персонаж, за покликанням журналіст. Йому обставини, на перший погляд, в усьому сприяють. Але чи на добре це? Чи не криється тут біди, яку потім доведеться спокутувати докорами власного сумління? Відповіді на складні запитання постануть аж у кінці твору, коли обидва літературні герої зустрінуться («Свічка на вітрах»). Одначе шлях до цієї зустрічі не тільки довгий, а й заплутаний, сповнений навіть усіляких пригод. У пошуках життєвої правди розвіються найпривабливіші химери («Вертеп у раю»). Отже, п'ять книг об'єднані одним цікавим, пригодницьким сюжетом і тим самим головним героєм, безпосереднім учасником подій, що розгортаються як у колишній УРСР, так і в НДР. Саме від імені журналіста й зіткано повчальну, з багатьма вражаючими подробицями оповідь на тлі життя райцентру, а потім і служби в армії за умов чужого, тоталітарного режиму. «Притча про хату, або Сорок святих» — таку загальну назву має роман-п'ятикнижжя — це спроба на соціально-психологічному рівні простежити витоки добра і зла, вірності й зради, культури й антикультури, безкомпромісності та колабораціонізму. В художню тканину епічної розповіді органічно вплітаються реальні події, документи, назва місцевості, де відбувається дія, історичні факти, зрештою, щоденникові записи — на них постійно посилається автор, досліджуючи негативні суспільні явища, котрі, руйнуючи найкращі сподівання та мрії, компрометують високі ідеали, ведуть до занепаду творчої потенції і загалом нівелюють людську особистість. Роман адресовано широкому колу читачів, зокрема й молоді.