Шляхами вітру

У «Шляхах вітру» Володимира Базилевського відбилися ті ж промовисті ознаки письма поета, що характерні і для його книг «Віварій», «Кінець навігації», «Крик зайця», «Читання попелу». Передусім — це інтенсивна робота душі та конденсація думання, що властива філософській ліриці.
Утаємничений читач зауважить: назва книги навертає не тільки до Епікура, мотто з якого передує тексту, а й до біблійної метафорики цього образу.