Естественное право и естественные права. Финнис, Джон. Центр учбової літератури

Книга Природне право і природні права сучасного австралійського філософа і правознавця Джона Фініса, професора британського Оксфорда та американського університету Нотр-Дам (штат Індіана), від моменту виходу в 1980 р. уже стала класичною й донині викликає бурхливі дискусії. Трактат Дж. Фінніса являє собою один із найуспішніших і найавторитетніших досвідів реконструкції теорії природного права і продовжує багату природно-правову традицію, яка сягає корінням Арістотеля і Фоми Аквінського. При цьому автор зважає на стан сучасної суспільно-політичної та правової філософії різних напрямів, а також пропонує оригінальні й тонкі відповіді на типові доводи противників природно-правового підходу. Водночас у своєму викладі та міркуваннях він демонструє весь той витончений інструментарій думки, яким славиться англосаксонська школа аналітичної філософії. Слід зазначити, що традиція філософії природного права - вельми екзотичний звір на теренах пострадянського світу. Хоча вона вивчалася і мала послідовників у дореволюційній Росії, комуністичний режим буквально випалив її розпеченим залізом з огляду на її принципову несумісність як із ранньорадянською класовою юриспруденцією, так і з пізньорадянським юридичним позитивізмом. Сьогодні позитивізм або легізм, який, по суті, ототожнює право з вираженою волею домінантної в суспільстві організації, здатної здійснювати насильство, є абсолютно переважаючою філософією права в більшості пострадянських країн. Для позитивістського мислення неможливо уявити, що воля панівної сили може оцінюватися за якимись позаположними їй критеріями, але саме в цьому полягає ключова посилка філософії природного права. На відміну від пострадянських держав, у країнах заходу природно-правова традиція ніколи не переривалася, продовжує жити і розвиватися. Незважаючи на наявність також і сильної (і останніми десятиліттями набирає все більшої сили) позитивістської течії, філософія природного права не здає своїх позицій. Ба більше, не буде перебільшенням сказати, що багато в чому завдяки їй там зберігається той фундамент свободи, що становить відмінну рису західної цивілізації, оскільки саме філософські та релігійні традиції, які проголошують і обґрунтовують зовнішні обмеження сваволі земної влади, мобілізують людей на захист свободи і стримування тиранії. Слід підкреслити дуже важливу перевагу роботи Дж. Фінніса: вона є справді сучасною. Читаючи її, опоненти філософії природного права виявлять, що в автора є відповіді на багато типових заперечень, які зазвичай наводять в оглядових підручниках з історії філософії та з філософії права, і що він не припускається багатьох помилок, таких типових для ранніх або менш досвідчених прихильників цього напряму. Наприклад, він ретельно уникає логічно неправомірного виведення нормативних суджень із суджень про факти (належного з сущого), дуже тонко опрацьовує поняття самоочевидного тощо. Водночас, заглиблюючись у тонкощі аргументації, автор ніколи не втрачає, ба більше, наголошує на практичному сенсі та практичній мотивації своїх побудов, а зрештою виводить на питання, надзвичайно нагальні, зокрема й для нашої пострадянської ситуації, як-от: спільне благо, справедливі й несправедливі закони, природа прав і їхні взаємини зі спільним благом і т.д. Вивчення та розуміння традиції природного права, насамперед через вивчення книжок провідних авторів цієї традиції, є необхідною інтелектуальною та культурною роботою. Водночас читання трактату Дж. Фінніса, як і його критика, - це захопливе інтелектуальне підприємство.