Поза грою. Олен Жійо.

Коли до Венсана несподівано приїжджає сестра з проханням дати притулок на пару тижнів її 13-річного сина, той сердиться, ніби його заманили в пастку. Він давним-давно порвав із родичами, а до дітей ставиться із роздратуванням, якого навіть не намагається приховувати – незважаючи на те, що стикається з ними щодня, працюючи тренером юніорської футбольної команди. Але й племінник не поспішає демонструвати захоплення від зустрічі з дядьком - чи не більший нелюдимий, ніж Венсан, Леонар не вимагає до себе уваги і готовий добу безперервно грати сам із собою в шахи. Дві самотності, дві зламані долі Автору вдалося знайти безпомилково вірну інтонацію і уникнути спокуси написати мильну оперу з хепі-ендом, а натомість розповісти достовірну історію про двох добрих людей, яким у житті не дуже пощастило. Герої, допомагаючи один одному, по суті допомагають і собі – і отримують винагороду, звідки не чекали.